Квартира.fm

У Луцьку з’явилось нове радіо

2010-05-31T16:07:00.001+03:00

В Луцьку на неформальному вечорі – так званому «квартирнику» луцької громадської організації «Квартира FM» 29 травня презентували перше некомерційне неформатне онлайн-радіо «Мій неформат».
Це радіо - спільний проект «Квартири FM» і сайту «Луцьк неформатний».
«Це радіо, на якому буде транслюватись музика від Зінкевича до Мареничів, від «АутКрая», «Джджури» до «металу». Єдине, чого не буде – це російської попси», - повідомив співавтор проекту «Radio))myneformat», преставник сайту «Луцьк неформатний» Роман.

На квартирнику «Двері навпроти» у кінотеатрі «Ретро» 29 травня виступали луцькі гурти «Давня Казка», «ДжигУра», «Dying Memory Remains». Також на неформальний вечір завітали спеціальні гості із Одеси – гурт «БугіДО».
Волинські новини

29 травня о 17.00 зазирніть за Двері Навпроти!

2010-05-19T17:19:00.001+03:00

Віталій Єганов (гурт ДжигУра)
БугіДО - хлопці, котрі завітали до нас з сонячної Одеси!
Молоді луцькі таланти та музиканти
Творчі експозиції
І презентація радіо Мій Неформат!

Оскільки Укрзалізниця нашим спонсором не є - вхід платний.
7 грн попередній продаж
10 грн в день проведення

Квитки з 18.05.10 можна придбати в магазині SPEKTOR (Винниченка 26а, 3
пов.) або в організаторів

З собою брати:
нуль алкоголю, гарний настрій та щось під попу :) - сидіти будемо на підлозі

Карта:) Або як нас знайти!

Kvartira FM 5 part 3. Сусідній Коридор

2010-05-11T00:29:00.001+03:00

Kvartira FM 5 part 2. Сусідній Коридор

2010-05-11T00:29:00.000+03:00

Kvartira FM 5 part 1Сусідній Коридор

2010-05-11T00:28:00.000+03:00

Сусідній коридор на "Молодіжному порталі Волині"

2010-04-16T17:04:00.002+03:00

У суботу, 13 березня в кіностудії «Волинь» відбувся квартирник під назвою «Сусідній коридор». На захід я трохи запізнилася і коли, спустившись сходами, побачила картину… яка, чесно кажучи, спантеличила: на підлозі сидять-лежать-напівсидять-напівлежать люди і слухають Outcry, по залу «ходять» чашки з чаєм, кавою, передаються апетитні скибочки з варенням (до речі, ДОМАШНІМ!!!! М-м-м-м-м!!!!). Але таке здивування тривало недовго і, отямившись трохи, почала вмощуватися. Скажу відверто: ноги явно були лишніми, вони ніде не влазили, думаю, квартиранти мене зрозуміють :.) Згадалася одна фраза Іванни Мартинів: організатор попросила людей «зморщити свої попи», аби всі бажаючі могли сісти:.) !

На заході виступали наступні гурти: Outcry (м. Луцьк), Спалені Вітрила (м. Рівне), Механі4ний Апельсин (м. Борислав), Cold Meat Party (м.Луцьк), атмосферу також розбавляв Вадим Волков – бард із Рівного – дуже харизматичний «МУЖЧИНА», веселий і проникливий. Найбільше запам’ятався виступ хлопців із Механічного апельсину, до основного складу якого потім доєдналися перкусіоніст та два музиканти з Cold Meat Party. Словом, змусили усі «зморщені дупки» поворушитися у веселому ритмі рок-н-рола. Чого тільки вартує пісня «Про теля», композиція про те, як «таваріщь» Мультик збив корову і сів за ґрати на 3 роки, а ще неймовірна пісня про медсестру в чорних лосинах.

Якось, позуючи перед фотокамерами Іванна Мартинів заглянула в холодильник і сказала: «тут нічого немає, миші здохли, таргани повісилися і запах дивний». Після цієї події в залі активно почали обговорювати тему холодильника. Ці мені вже побутові турботи :.) Загалом, квартирник вдався напрочуд цікавим, креативним і якимось таким своїм, рідним. І як сказав соліст Спалених вітрил: “батареї в цій квартирі справді непотрібні, адже тут дуже тепла атмосфера”. На завершення заходу ніхто не хотів полишати цю незвичну домівку. Але злі, непрошарені сусіди почали скаржитися і стукати по неіснуючим батареям, правда, були пропозиції ЗАТОПИТИ їх, але виключно з хороших мотивів…J

Зю Побережнюк

ПРО ЗВУКИ В СУСІДНЬОМУ КОРИДОРІ, АБО КВАРТИРНИКИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ

2010-04-16T17:01:00.000+03:00

В коридорі завжди гамірно. Експромт - виставка взуття різного калібру, на підборах, танкетках, стильних підошвах, з пойорзаними і зовсім ідеальними текстурами , ну а власники цього краму безперечно проходять через цей коридор в буквальному сенсі і оминути його аж ніяк не вдається.
Принаймні це не вдається тим, хто прагне зайти на квартирник.
Принаймні тим, чия музика любить душевність і щирість сприйняття.
Принаймні це не вдалось Ост.радіо, команда якого просто не знайшла у собі сил відмовитися від спокуси втрапити на квартирник.

Так панове, мова піде про квартирники. Ось ви, наприклад, не знаючи конкретно про це явище, можете подумати про нерухомість. Хоча насправді на сьогодні квартирники – цілий культурний феномен, такий собі істотний додаток в системі творення, просування та презентації музики. Квартирники створені для талановитих людей, для яких губитись в натовпі не обовязково, для котрих відчувати власну музику несценічно – щось на зразок переживати нову й нову емоцію в самому собі знову, знову, знову.
З'явилися квартирники ще в СРСР на початку 1980–х років, коли більшість музикантів і рок–груп у зв’язку з політичною цензурою не могли давати офіційних концертів, тому й створювались символічні посиденьки з чаєм, варенням, а подекуди з портвейном. У квартиру напихалось десятки людей, які просто приходили насолодитись гарною музикою, цікавим спілкуванням та новими знайомстави. Особисто Леонід Брежнєв до виступів на квартирах ставився лояльно, проте з приходом до влади Костянтина Черненка рокерів на квартирах почали переслідувати, звинувачувати у підприємницькій діяльності й засуджувати до тюремного ув’язнення. Дійсно, за їх думкою «квартиранти» забирали хліб у гостролерів, які на той час входили до лав концертного об'єдняння «Росконцерт». Ніхто , навіть, не задумувався про те, що вхід на квартирник був безплатним, але у кожного своя правда.
На певний час «квартирники» закрили свої замки та сховали чашки і варення подалі від гостей. Та сьогодні такі посиденьки знову повертаються до життя, а головне, що вони організовуються безпо середньо тут, в Україні. Можливо, зараз ви сидите у своїй квартирі, а у сусіда саме в цю хвилину проходить квартирник ;-) Направду, є охочі, які готові прийняти вдома півсотні незнайомих людей, пригостити всіх чаєм, дозволити грати на різних інструментах до півночі, а декого й на ніч прихистити. Тобто, на цілий день, а, можливо, і на цілу добу зробити зі свого дому прихисток для митців, яким відчувати підтримку собі подібних – щось на зразок повітря.
Культ «квартирників» повертається. Але якщо у 80–х домашні концерти були потребою, то на сьогодні це екзотика: «Донедавна до нас доходили відео із Санкт-Петербурга,Москви чи Калінінграда, як десь на квартирі у колі шанувальників акустичні концерти давали «Кіно», «Акваріум», «Аукціон».
Наші музиканти про «квартирники» тільки в книжках читали і сприймали їх винятково як легенди про російський рок,»- пише газета "Україна Молода". Та як спостерігаю і сама «квартирники» набирають обертів та стають все більш популярними. А найцікавіше те, що організатори квартирників досих пір не заробляють на цьому.
13 березня цього року на такому дійстві мали змогу побувати і радіоведучі «Ост.радіо», отримати свій безперечний досвід і враження. І трапили вони саме в «Сусідніій коридор», а там! А що там?А там ми дізналися таке.
За словами організатора проекту Іванни Мартинів, голови громадської орагнізації міста Луцька «Квартира FM» така назва прийшла в голову через те, що , коли ми заходимо на гостину, перше місце, куди ми потрапляємо – коридор. Ось тому п'ятий за рахунком у Луцьку квартирник отримав саме таку символічну назву. Квартирник відбувся на кіностудії «Волинь», де цілком зручно розмістилося близько сотні людей. Атмосфера такого заходу потребує такого приміщення, направду воно було орендоване не тільки тому що охочих побувати на квартирнику було багато, а й тому, що кіностудія «Волинь» -- це своєрідний храм кіно, де знаходиться великий екран для перегляду фільмів , а також ціла виставка старих фото та відеокамер. У гостей квартирника аж подих захопило від такої «оселі», адже бути у квартирі з вітальнею, кухнею, ванною, звісно, добре, але коли ти маєш можливість відпочити у приміщенні, яке навіює креатив та творчість набагато краще.
Цього разу завітали на чай «Механічний Апельсин» (Борислав), Вадим Волков (Рівне), «Сold meat party» (Луцьк), «Спалені вітрила» (Рівне), «Outcry» (Луцьк). Гості заходу знайомилися між собою пили чай , слухали живу музику та та просто відпочивали. До речі, якщо раніше на квартирниках гості могли вживати спиртні напої, то наразі це суворо заборонено, адже спілкування повинне приносити задоволення без допоміжних засобів: «Приносити на квартирник вино не можна, як з собою, так і в собі »
Ми вирішили розпитати більше про квартирники, досвід їх організації безпосередньо у людей «знаючих», а саме:
Іванна Мартинів, голова громадської організації «Квартира FM» (випускниця Національного університету «Острозька академія»):
«Чого ми почали проводити квартирники? Та вийшло все взагалі спонтанно. Говорили з друзями про створення сайту про стару луцьку музику. Потім один приятель купив собі мікшер і мікрофон (бо хотів давно писати якісь творчі вечори). Потім я поїхала за кордон і щось «»стукнуло» написати повідомлення "хочу біля вогню посидіти, в когось вдома, щоб надворі було холодно-холодно, а всередині тепло, хочу гітару і душевну компанію". Ще тоді особисто я не знала, що це має бути , і у що це переросте :) А переросло це у море позитиву та вражень, море нових знайомств та натхнення. Направду наразі,здавалось би, такий собі звичайний квартирник переріс у якесь феєричне дійство з теплою та затишною атмосферою і що не кажіть, якщо ви романтична людина, то вам просто необхідно хоч раз побувати на квартирнику, щоб на власному досвіді відчути задоволення від спілкування та музики!!»
Олександр Кожевніков, співорганізатор квартирників у Воронежі:
« Квартирник для мене це перш за все 70 пар взуття в коридорі однокімнатної квартири, складений щтабелями одяг, який ніде не поміщається, сметанна густина повітря в кухні, чайник, який передається по колу з глінтвейном і квартира в стані апокаліптичного постмодерну після закінчення заходу!!!»
Олександр Одегов, співорганізатор квартирників у Миколаєві:
«Що для мене картирник? Можливість зустрітися з друзями і познайомиться з новими людьми, відпочити, послухати хорошу музику. Можливість вирватися з рутини...
Вячеслав Іванцов, учасник квартирників в Ганновері:
«Як музикант некомерційний граю по квартирах з 1992-го, дізнався ж, що це називається "квартирниками" порівняно недавано. Отже респондент я не зовсім відповідний:)) Насамперед для мене це компанія із знаком плюс! У моєму місті я квартирників не організовував - кликали, і я приходив і грав) Кайфово, коли збирається сила-силенна народу, "зустрічаються" старі друзі, знайомляться, жартують, це енергія в чистому вигляді. Ні, це не буде стадіон, наповнений тріумфуючими фанатами та ідолом, що стоїть в променях софітів. Це буде навіть не клуб з танцполом і послужливим барменом. Це буде саме квартирник. Тут для кожного відкриті двері - заходь, посиди з нами. Можеш і непомітно пройти на кухню і підсісти на вільну табуретку та послухати разом з іншими того хлопця з гітарою, що запалює в тьмяному світлі бра, під багатозначні кивки і репліки слухачів. Відчуваєш, що не твоє - тебе тут ніхто не тримає, але і не гонить. Сподобалося - так і скажи всім, а то і попроси на біс.
Як бачимо, в світі багато нового, і часом це нове варто наздоганяти, ловити, поринати в нього зі швидкістю та силою звуків у сусідньому коридорі.
А Ост.радіо пропонує вам програми спеціально від “Квартири FM” -- слухайте, розумійте, долучайтесь, адже музика справжня лише тоді, коли щира, а стадіони щирими не бувають...
Не перемикайтесь!

Анастасія Клімчук, Катерина Талашук спеціально від Квартири FM та Ост.радіо для тих , кому бути по-справжньому оригінальними – звично

Репортаж з квартирника «Сусідній коридор»

2010-04-16T16:58:00.001+03:00

Що таке «квартирник» в вашому розумінні? Концерт для вузького кола слухачів в якійсь прокуреній квартирі, який супроводжується розпиванням вина і інших тонізуючих напоїв, де кожен бажаючий може взяти гітару і горлати пісню на три акорди, яку щойно вигадав?

Може й так воно колись було… А може й так є і зараз. Десь. Але тільки не в Луцьку

А тепер по порядку. Автору вже одного разу вдалося потрапити на один з квартирників, які організовуються проектом «Квартира ФМ», про що він і написав свої враження, а всі бажаючі змогли їх прочитати. 13 березня, в суботу, відбувся найсвіжіший квартирник, і якщо ви читали про попередній і думаєте, що зрозуміли, що то за така «двіжуха», то ви дуже помиляєтесь

Анонсований «дитячий час» початку акції – в 16.30 викликав підозру, що все так рано не почнеться. Прийшовши приблизно в 16.50, зрозумів, що підозра була немарною – величенька зграя молодих людей тусувалась біля входу в кіностудію «Волинь», приміщення якої цього дня мало стати «квартирою». Перша думка – «Блін! Невже стільки людей не помістилося??». Ні, все нормально, на вході представниця оргкомітету каже – щас всьо почнеться!

І воно таки почалося! Темні сходи вниз – а там людей запрошують сідати один біля одного прямо на килим, бо інакше місця всім не вистачить. Після того, як розсівся перший найсміливіший ряд на килимі, атмосфера стала нагадувати засідання підпільної масонської ложі: зараз зайде якийсь «магістр», запалять свічки і всі хором будемо наспівувати магічні мантри

«Магістр» не появився. Замість нього на «сцену» (місце перед кріслами для музикантів) вийшла Іванка, відома в вузьких колах під псевдо Forever Autumn і оголосила, що ми всі тут присутні на квартирнику. Силами оргкомітету, людську масу вдалося втрамбувати в невелике приміщення, навіть без застосування методу вкладання «шпротами» (а автор тим часом помітив незайняте «рибне» місце на кріслах під стінами, і досить непогано вмостився поблизу «ударної установки»)…

Першим виступив гість з Рівного, Вадим. Грав він досить приємні пісні, які, мабуть, можна назвати бардівськими. Музика нагадувала то пісні з «Іронії долі», то щось типу Макаревича чи Шевчука, то романси… При всій позитивності такої музики і текстів, особисто для мене вони здавались трішки не з цього часу. Хоча була і лірика і якісь кумедні мініатюрки. Власне це все пишеться з часової точки, коли вже прослухано все, що було потім, а в момент самого прослуховування враження були однозначно приємними. Є така музика – ти знаєш, що це ніби кльово, але це трохи не твоє – це про творчість Вадима.

Ліричний відступ.

Всі бажаючі на квартирнику мали можливість попити чаю. Для цього треба було: а) взяти з собою з дому кружку і в ідеалі сам чай; б) прорватися до людини з кип’яточком, яка перебувала в дальній частині приміщення поряд з звукорежисером – а це вже справжній подвиг в умовах густоти населення покручє, ніж в Бангладеш Палити і вживати алкогольні напої в «квартирі» було суворо заборонено, що дуже порадувало. Це правило вигідно відрізняло поточний квартирник від попереднього, де був присутній «лєвий контингент», який відверто псував враження від хорошого дійства.

Ліричний відступ був не просто так. Не хотілося б писати, що потім вийшов «Ауткрай», а потім ще хтось, а потім… Насамперед тому, що виступ «Ауткрая» міг би стати сам окремим квартирником і як на мене, був «образцово-показатєльним», тому вам, хлопці, окремий абзац

Коли я чую, як грає музика, яка цілком правильна і цілісна, в якій нема що добавити і що відняти, крізь мене проходить якась така приємна позитивна хвиля, в яку хочеться пірнути і відключити свій мозок, повністю потонувши в цій музиці. Того вечора «Outcry» (напишемо ще й англійською, щоб не придирались потім ) видав саме таку музику, яка зачепила, принаймні мене особисто. Чесно кажучи, не чекав такого від одного з найвідоміших луцьких гуртів. Так, вони досить гарно і якісно грали чужі пісні, але власні, з того ж альбому «Крила» щось не пройняли. Цього разу все було не так, незважаючи на запевнення, що вони недавно грають таким складом. В перших кількох піснях в ролі вокаліста був Мойсеюк Роман (ніби так), а Юрій сидів на перкусії – таких двох барабанчиках, на яких ритм відбивають руками і тарілочці (вибачайте за музичну безграмотність). Крім цих двох ще був соло-гітарист Вадим і клавішник Макс з зачіскою «а-ля Вакарчук». Хочеться згадати кожного особисто, бо всі зіграли так, як треба грати, щоб музика звучала по-справжньому. Роман проспівав одну пісню російською, і ще зо дві українською і передав роль вокаліста Юрію. А той не підкачав Не знаю, хто автор текстів пісень, але якщо сам Юра, то мої йому аплодисменти. Пісні ніби і сумні, блюзові місцями, були суперпозитивними. Я розумію, що зараз «танцюю про архітектуру», але може цей репортаж стане для когось стимулом сходити послухати сучасний «Outcry» і відчути свою частинку кайфу… Чесно кажучи, я не маю плейліста пісень, що виконувалися, весь виступ для мене злився в одну суцільну позитивну хвилю, в якій ритмічно постукували «барабанчики», біля яких я сидів, так що для любителів статистики користі з мого репортажу мало

Далі був антракт, під час якого моє «VIP-місце» зайняли, далі ще трохи Вадима з Рівного, а потім з’явився гурт з романтичною назвою «Спалені вітрила». Згуртувалося в гурті цілих два чоловіка, точніше, хлопець і дівчина. Наявність скрипки вселяла підозру про ліричність музики, яка була успішно розвіяна солістом-гітаристом. Зажигатєльні пісні з текстами «на грані» звучали досить кумедно, але після «Ауткрая» лишалося якесь відчуття незавершеності чи що… Соліст з перших же пісень висловлював бажання, щоб йому підспівував зал, зал на це повівся трохи в’яло. Як на мене, підспівування треба спочатку заслужити, а не випрошувати. Хоча в результаті музіка була сприйнята досить позитивно, запам’ятались пісні «У-я-ру», «Залетіла», насамперед, завдяки своїй екстравагантності. В кінці було трохи лірики, яка навіть супроводжувалась виступом новосформованої підтанцьовки гурту у складі одного з організаторів, який пере тим фотографував це все дійство і якоїсь чарівної дівчини (до уваги «Спалених вітрил» – послуги шоу-балєту в нас час коштують дорого, ви розрахувались з танцорами? ) Особисте враження: скрипка порадувала, гра без смичка мені навіть нагадала «Крематорій», але сама музика, як на мене, витягувалась більше енергією соліста, не знаю, чи захотів би довго слухати їхній альбом вдома. Хоча дружно з усіма попрощався з рівненським гуртом оваціями – вони їх заслужили.

Якщо все, що відбувалося до цього часу, можна було вписати в формат «квартирника», то те, що було далі, важко втиснути в такі рамки, як і взагалі кудись втиснути

«Механічний Апельсин» з Борислава вирішив «порвати зал». Харизматичний лідер гурту «зажигав» по повній програмі такі блюзи і рок-н-роли, що наступні учасники, луцькі «Cold Meat Party» починали підспівувати прямо з вхідних дверей. Організатори придумали дуже вишукане випробовування на витривалість для відвідувачів «квартирника» – досить складно під таку музику було не зірватися танцювати рок-н-роли. Публіка ритмічно намагалась рухатися сидячи, здавалося, що тільки організатори скажуть «а тепер давайте вшкваримо танці!» весь зал миттєво вскочить і видасть таку «дискотеку», що приміщення кіностудії «Волинь» стане історичним, правда у вигляді розвалин, які будуть показувати екскурсантам. Чоловік на ім’я Діма (якому перед тим велику вдячність висловлював Юра з Ауткрая за путівку в музику) визначив соліста «Апельсина» українським Майком Науменком, і не дарма – той достойно тримав марку! Врешті решт, в «Cold Meat Party» терпіння урвалося – і вони запропонували зіграти сейшн. Пропозиція була прийнята і почалося – драйв просто зашкалював, до двох гітар і барабанчика «апельсинів» додався баян і контрабас – зазвучало «бугі-вугі», а потім ще і ще драйвовова музичка. А потім ще трохи «Аліси» – «Все это рок-н-ролл» і насамкінець, як апофеоз дійства, «Роксоляна» незабутніх «Гадюкіних», саме під яку, здається, в підтанцьовку потрапила сама Forever Autumn з вищевказаним Дімою.

І тут нарешті сталась подія, яка просто обов’язково має бути присутньою на «квартирнику», який вдався – сусіди почали стукати в батареї, точніше дзвонити в студію з вимогою припинити цей гармидер! Але ж «Cold Meat Party» ще не виступили самостійно! Тому невелика перерва, звукорежисер прибирає звук в електрогітарі і клавішних, щоб не турбувати сусідів і знову рок-н-ролл. Якщо чесно, баяна, контрабаса і ударних цілком вистачило, щоб ніхто з сусідів не влігся спати в дитячий час (а ще не було і 21-ї!), тому єдиним наслідком звукорежисури стало те, що в результаті гітару і клавішні стало майже не чутно. Рокабільні хлопці співали класичні рок-н-роли, типу Елвіса Преслі з незабутнім «Blue Suede Shoes» і ще багато не менш приємної музики. Але тут терпінню сусідів прийшов кінець, і господар квартири сказав – «Всьо, капєц, більше не грати!». Рокабіли подумали, і все ж таки заграли фінальну пісню, поставивши жирну крапку на дійстві під назвою «Квартирник «Сусідній коридор»…

Резюме.

Свято вдалося на славу. Плюси – організація, атмосфера, якість музики, драйв і багато-багато всього. Мінуси? Минулого разу я писав, що приміщення кав’ярні не найкращий варіант для квартирника, цього разу я задумався, якщо квартирник буде таким шумно-драйвовим, то, мабуть, і кіностудія «Волинь» теж не зовсім підходить… Мабуть організаторам треба подумати, яким має бути кожен конкретний «квартирник»: якщо камерним – «Волинь» ідеально, якщо драйвовим – то вже тре приміщення для «танців», без сусідів згори. Бо якось лишилося відчуття недоспіваної пісні. В ідеалі кінцем дійства мав би стати той сейшн «Апельсина» і «Party», а так шоу трошки затягнулося, як на мене. І ще – вийшла деяка мішанина стилів, яка пояснюється, звичайно, бажанням організаторів зробити більш багатогранне дійство.

Загалом, «квартирник» вийшов на порядок кращим за попередній (який, помітьте, був теж непоганим). Тепер можна з впевненістю казати – «Та що там в вас в Києві (Дніпропетровську, Львові і т.д)! От в нас, в Луцьку, та-а-акі квартирники відбуваються!»

Дякую всім організаторам, я отримав справжній кайф!

Вердикт – «офігітєльно!» (культурніше слово підібрати не зміг)

P.S

Читач: Де фотки??

Автор: Потерпіть трішки, незабаром з’являться

Луцьк Неформатний

У Луцьку розпочався сезон культового кіно

2010-04-16T16:56:00.000+03:00

«Сніданок у Тіфані» - така назва фільму, показ якого організував новостворений кіно клуб «Сінематек» («Cinemateque») у кіностудії «Волинь».
«Ми хочемо познайомити молодь із культовими творами світового та вітчизняного кіномистецтва. Просто сучасна реклама та кіноіндустрія не є тим показником, на який можна було би рівнятися.

Ми хочемо стати орієнтиром для людей, щоб вони знали, що саме варто дивитися. Фільми для перегляду я обираю особисто. Але ми не нав’язуємо свої погляди. Навпаки, хочемо познайомити глядача з тим кіно, якого він ще не бачив», - каже ініціатор кіноклубу Світлана Самчук.
Організатори кіноклубу не показують того, що демонструється у великих кінотеатрах міста.
«Маю у колекції понад 800 стрічок, себто, моїх власних, які я зібрала. І зрозуміло, що відразу все я показати не можу. Той самий Тарковський, Муратова, Миколайчук, Параджанов, Довженко. Або Ейзенштей, якщо брати ще старіші. Дуже багато є культових режисерів, яких варто показати і обговорити, але це все з часом», - каже Світлана.
Кожного вівторка о 19.00 «Сінематек» презентує новий фільм. Вхід за запрошеннями. Хоча є символічна ціна у дві гривні, щоб заплатити за оренду відеопроектора. Кількість місць обмежена, бо маленький зал не дозволяє помістити усіх.
«Ми не націлені на великі аудиторії. Ми зробили запрошення саме для того, щоб відсіяти той загал, якому це не треба. Щоб не було надто багато людей», - каже Світлана.
Любителі фільмів після кожного показу обговорюють кінострічку.
Довідково:
Кіноклуб «Сінематек» - підструктура творчої молодіжної організації «Квартира FM».
Її голова Іванна Мартинів каже, що організовують щось для того, аби люди мали чим зайнятись у вільний час.

Волинські новини

“Так, то тобі не Аватар” (С)

2010-04-16T16:53:00.001+03:00

Ну от і відбулось.
Другий день весни 2010, порадував не лише теплим сонцем, але й прем”єрою Кіно-клубу “Сінематек”, що відбувся на кіностудії “Волинь”.
Організатори навіть не очікували на таку кількість людей, які прийшли на сеанс – був повний аншлаг! Загалом було десь біля 50 чоловік.

Не завжди навіть голівудські новинки не збирають стільки молоді в місцевих кінотеатрах!

Спочатку Іванна представила проект в рамках молодіжної організації “Квартира ФМ” , потім Світа пояснила, власне, чому і як виникла ідея створити кіноклуб.
І представила фільми, які в той вечір переглядались:
“10 муза в Україні”, “Андалузский пес” та “Золотой век” Люїса Бунюеля.
Після перегляду всі виходили шоковані та розгублені.
Мало хто зрозумів, що це власне відбувалось на екрані. Але ціль, яку поставили перед собою організатори кіноклубу, і полягала в тому, щоб шокувати, розвивати та відкривати нові горизонти сишлення глядачів, які приходять на покази НЕзвичайного кіно.
(С) Світа
Луцьк Неформатний

Квартирник №4: враження випадкового перехожого

2010-04-16T16:49:00.001+03:00

Субота. Вечір. Зграї перехожих бродять центром міста в пошуках якихось розваг або просто з метою провітрювання виснаженого за робочий тиждень організму чи тонізування його різними смачними і корисними напоями. І мало хто знає, що в самісінькому центрі міста в закладі з загадково-несподіваною назвою «Кав’ярня» в цей час відбувається черговий, вже четвертий «квартирник», організований проектом «Квартира ФМ».

Трикратні анонсування минулих акцій організаторами і звіти про них у вигляді тексту-аудіо-відео роблять своє хитре діло і заманюють нас в цей новостворений «осередок сучасної культури»…

Заповнене приміщення, справа в кінці залу імпровізована сцена, якісь люди з гітарами, всі сидячі місця зайняті, отже, доведеться постояти. Перше враження – тут, мабуть, всі свої, і що ми тут забули? Один з людей з гітарами виявляється легендарним (?) Григорієм Кічкіним, а його колеги – це група «Твердое основание», принаймні так він їх представляє. По залу бігає Фотограф і намагається впіймати чим більшу кількість різних облич в різних ракурсах, поки вони не розбіглись. Тим часом Кічкін починає розказувати про проблеми з наркотиками і те, як вони вирішились з допомогою однієї з нових християнських церков, в голові виникає підозра, що під приводом квартирника нас заманили на якийсь християнський концерт, але кількість пива на сусідніх столиках змушує в цьому сумніватися. Три гітари і «барабанчики» (?) видають в принципі непогану музику з трохи «похмурненькими» текстами як для людей, які вже знайшли «світло в кінці тунеля»… Ось тут, до речі, можна послухати зразок їхньої творчості.

Публіка переважно досить молода, студентського віку, хоча проскакують люди і старші. Тим часом звільняється місце за одним з столиків, де, здається сидів один з музикантів наступного гурту. Огляд з сидячого положення дає змогу більш адаптуватися до приміщення, порозглядати оточуючих На стінах висять якісь картини з котами, виконані чорними і червоними кольорами і кілька фотографій. Вже пізніше виявляється, що це теж елементи «квартирника», а не постійні декорації кав’ярні. Картини симпатичні, але якось не хочеться бродити поміж столиками, коли люди слухають музику, і розглядати чиїсь витвори мистецтва, тому враження про них так і залишається несформованим…

За пультом Звукорежисер намагається завести розмову з «Основанием» і відкрити для присутній цікаві подробиці створення і історії цього гурту. Схоже на те, що Звукорежисер є одним з організаторів дійства…

Тим часом на сцену виходить наступна група, тендітна солістка якої оголошує, що вони є група «MoonLake» і сьогодні, як виявляється їхній дебют. Три акустичні гітари і чудовий мелодійний вокал з англомовними текстами створюють асоціацію з «Blackmore’s Night». Музика легка і приємна, досить сприяє позитивному святковому настрою, адже квартирник в афіші оголошений «різдвяним». Дебют однозначно вдався… Хитрий хід з англомовними текстами не дає змоги придертися до слів внаслідок недостатнього рівня вивчення іноземних мов Як виявилося, деякі (чи то всі?) тексти є старовинними маловідомими текстами, які вишукуються солісткою колективу. А тут має бути одна з пісень гурту, слухаємо, кому цікаво

Тим часом Фотограф бере в руки ініціативу і перекваліфіковується в Ведучого, завдяки чому вдається дізнатися що квартирник включає в себе творчість музикантів, поетів, художників і фотографів. Власне, наступний етап дійства захоплюють поети, спочатку переважно поетеси

Складно розповідати про поезію, тим більше що досить рідко щось запам’ятовується, а часом і не чується через недостатній досвід спілкування поета з мікрофоном, або недостатнє ораторське мистецтво, але то все дрібниці, головне, що від душі. Фактично в пам’яті лишився тільки «Дім мого Бога», здається так, звичайно ж, не пам’ятаючи авторки…

Далі ще трішки Кічкіна і Ко, знову «MoonLake», яких пан Фотограф попросив зіграти його улюблені класичні «Knocking On Heavens Door». Пісня пішла на «ура», супроводжуючись підспівуванням і підхлопуванням залу

Загалом атмосфера досить позитивна, всі виступаючі завжди підбадьорюються оплесками глядачів-слухачів в кінці, що приємно радує. Добрячу ложку дьогтю вносить представник «випадкового контингенту», який відвідав кав’ярню явно не з метою «долучення до прекрасного» і намагається час від часу додати свої страшенно влучні коментарі… По ходу спостереження виявляється, що глядачі – це не єдиний цілісний колектив, а кілька «груп за інтересами», які зібралися підтримати своїх знайомих – в процесі виступів певна частина глядачів зникає. Тим часом в двері час від часу зазирають представники «творчої інтелігенції», кому далеко за…. з метою підігріву свого організму чимось міцненьким. Дані кадри йдуть по маршруту «двері-барна стійка», і повертаються назад з обраним «меню», або без нього. Це явно не додає атмосфери «камерності» всьому дійству, але такі вже особливості цього приміщення…

Кічкін і Ко здають ще кілька непоганих пісень, з яких запам’яталися «Гиены», якась пісня про хрест і сподобалась ще одна з текстом, який виявився не власним, але вже, на жаль, вивітрився з пам’яті. Така насиченість квартирника «Твердым основанием» зумовлена не тим, що ці славні хлопці постійно рвались на сцену, а тим, що як виявилося, третій музичний учасник, анонсований в афіші – група «Segway» вчора вирішила припинити своє існування (як повідомили нещодавно, група не зникла, просто змінила свій склад і назву. Автор)

Останнім виявився знову поетичний блок, де з’явились і особи чоловічої статі, один з яких запам’ятався своїми якимись юнацько-позитивними текстами з враженням «в цьому щось є» Ще один представник сильної половини людства видав кілька більш дорослих віршів, більшість з яких одразу забулися через їх дорослу «класичність», хоча запам’яталась одна цікава річ про «небо» Жіноча половина теж видала свою порцію поезії, досить якісної і непоганої, але, мабуть, занадто вже класично-меланхолійної з вічною незадоволеністю світом, «Ним» і іншими неприємностями, які трапляються в житті і з якими треба жити

Тут би фінальну пісеньку, але репертуар в учасників завершися, отже, пора додому! Настрій позитивний, вечір пройшов недарма, в Луцьку ще є (і, думаю, завжди будуть) цікаві творчі люди, і організаторам «квартирників», надіюсь, вистачить натхнення і наполегливості їх вишукувати і якось організовувати. Досвід показує, що це досить важка і не надто вдячна праця…

Луцьк Неформатний

Квартира FM Vol.3 part 2

2010-02-10T16:41:00.000+02:00

Ты просто пой. Все люди - братья.
Я окажуся в тонком платье.
Твоя душа, как на ладони,
Освободится и застонет.
Дождь к нам спускается по крыше...

Я промолчу, а ты услышишь
Твоих разрозненных порывов
С моими резонанс счастливый.
А с ветром боль уходит в море.
И в прошлом остаётся горе.
Ты просто пой. Я буду слушать
Твою распахнутую душу.

Квартира FM Vol.3 part 1

2010-02-10T16:36:00.003+02:00

Літературно-винний квартирник.Веселі історії.Красиві пісеньки.Невдалі кавери.

Рождественский Кофейный Квартирник

2009-12-10T18:56:00.000+02:00

Рождественский Кофейный Квартирник

26 декабря 2009 года состоялся небольшой поэтично-экспозиционный квартирник в кофейне :)

Пели, говорили, читали стихи: серьезные и не очень, веселые и грустные

Молодые художники и фотографы представили некоторые свои чудесные работы: немного, но все же.

Они украшали подоконники, стены, двери, полочки и т.п.

Дебютные посиделки с группой Moonlake

Стихи от луцких молодых поэтов

Приятные беседы с группой Твёрдое Основание (Гриша Кичкин)

Никита. Стихи

Твердое Основание. Гриша Кичкин

байдуже де ти у Фівах чи у Каліфорнії
байдуже скільки кілець
на твоєму зрізі
рими пульсуючі
вени твої переповнюють
і на твоєму чолі вирізають
зрілість
прісно розбавлений прозою
ранок над хатою
переливається сон із руки у руку
кожну пелюстку із яблуні
болісно згадуєш
склянка душі помережана
лезом звуків

може ти теж намагався
завчасно посивіти
може епоха часи
затісні для тебе
просто поети усі
заримовані сироти
їм навіть Музою
перехворіти
треба

Прямий ефір на радіо Луцьк

2009-12-09T16:23:00.000+02:00

В гостях - організатори Квартири ФМ, а так само улюблені квартиранти:група Джігура в особі Артура Сімдянова і Віталія Еганова,а так само група Radio - Вова Манфред і Ваня Касьян.

Квартира FM vol.2 part 2

2009-11-21T16:30:00.000+02:00

Звуки музики
Мовчки слухаючи, посміхаючись, попивали чай
Імпровізували, забували слова, хором згадували, сміялися, мило фальшивили іноді, жартували, мовчали, слухали і чули ...

Квартира FM Vol.2 part 1

2009-11-21T16:29:00.000+02:00

Другий квартирник 21 листопада 2009. Part 1
На старій кіностудії "Волинь" (харизматичне місце)
Дух творчості, варення
Сирота ненав'язливо аккомпаніміровал на флейті.
Хтось зустрів старих друзів, хтось познайомився з новими.

Ділилися мелодія і слова ...

Квартира FM Vol.1 part 3

2009-10-31T00:00:00.002+02:00

Господин Никита элегантно опаздывает на час-полтора «из-за субботнего похода в театр» и, улыбаясь и шутя, заглаживает свою вину двумя пакетами вина.

Чирканье зажигалки, вдыхаемый дым, едва слышное потрескивание фитильков свечей, по губам гуляют улыбки и кофейные чашки, надломленный шоколад.

За балконным окном уже давно зажглась луна, и когда время от времени нас окутывает отсутствие звуков, в комнате слышится шуршанье колес проезжающих мимо машин, вой ветра и крики пьяных прохожих. Город живет своей жизнью.

Квартира FM Vol.1 part 2

2009-10-31T00:00:00.001+02:00

Пока вытирается пыль, а пауки расбегаются по углам, Хенс сочиняет на ходу милейшую песенку о том, как «Романтик рвет тряпки, из тряпок достает нитки, для того, чтобы из них сделать тряпки, тра-ля-ля-ля-ля…»

Вскоре, стряхивая с одежды вечерние остатки осеннего холода в нашем коридоре, голосно заявляет о своем прибытии семейство Касперов.

Димка Мамчур балдеет от звучания своего голоса в наушниках и шумит на тех, кто прерывает этот творческий процесс разговорами или смехом.

Потом на кухне по хитрой технологии Романтика «8 к 1-му» варится кофе в замечательной красной литровой кружке в белый горошек.

Квартира FM Vol.1 part 1

2009-10-31T00:00:00.000+02:00

Кожне залізо-бетонне місто має свою пелену.
Під якою живе ще ЩОСЬ...Творчість, тепло... щось нове, дике, чудове, ліричне глибоке...Щось від душі.
Давайте припіднімемо цю пелену разом.
Проект для тих, хто творив, творить та хоче реалізувати своє власне натхнення.
Це поштовх новому поколінню, ще молодшим генераціям на місце для кроку вперед, а ще це шанс познайомитися з попередніми тими, хто жили, творили, мріяли...

Ми шукаємо людей, які грають, співають, пишуть, малюють, фотографують, займаються кіно та постановками і всsляко дружать зі своїми музами.
Ми знайомимося і запрошуємо на квартирники.

Тобто це зустрічі. Різні квартири та місця, де збираються однодумці для того, щоб поділитися одне з одним, заграти, прочитати, представити свої творіння, зімпровізувати.
В простій неофіційній душевній обстановці.
Що далі?

Квартирники ми записуємо, і це все можна почути по радіо, онлайн-радіо та в Інтернеті.
Поети/прозаїки можуть потрапити у друковані видання.
Художники/фотографи - показати свої творіння на маленьких та на більших виставках.
Хто любить кіно, обожнює писати чи має акторські здібності - може зняти фільм.
Музиканти - бути відібрані для участі у масштабних концертах, фестивалях, а також запрошені на радіоефір.
Ну і це ще не все!
Ми впевнені, що таракани, котрі живуть у Вашій голові, можуть підказати ще силу силенну всіляких ідей.

Життя повне можливостей. У ньому купа місця для Вашого кроку вперед.

Приєднуйтесь. Нехай світ почує те, що Ви хочете йому донести.

Аудіозаписи тут